Співвласниця кафе-кондитерських Cheese Bakery — про делегування, work-life balance та мотивацію
1 березня, 2023 • 9 хвилин
Ми продовжуємо розповідати, як власники та працівники закладів прийшли у ресторанний бізнес, які інструменти продуктивності використовують, що читають, ким та чим надихаються. Героїня цього матеріалу — Таня Микитин, співзасновниця кафе-кондитерських Cheese Bakery.
Як прийшла у ресторанний бізнес
Я народилася в Луганській області, потім поїхала навчатися в Києві на тележурналістку. Проходила практику на деяких каналах, працювала ведучою на ютуб-каналі «Шедеври кулінарії». Бачила своє майбутнє у цій сфері.
Проте згодом приїхала в гості до сестри у Львів, де випадково познайомилася зі своїм майбутнім чоловіком. А через пів року після знайомства ми почали робити разом чизкейки холодного приготування на замовлення. Створили сторінки в соц.мережах і назвали себе The Cheese Bakery («the» з назви пізніше ми забрали).
З часом, поєднуючи навчання, роботу на ютуб каналі та роботу з новоствореним проєктом, я зрозуміла, що мені більше подобається приділяти час чизкейкам, спілкуванню з замовниками, оформленню замовлень, ніж бути ведучою чи журналістом. Тоді проєкт вийшов на перший план.
Те, що я працювала на кулінарному ютуб-каналі та почала робити чизкейки з чоловіком, збіг. Мені не так подобається сама кухня і кондитерка, як процес створення продукту, який «зайде» людям. Не важливо чи це страва, чи десерт, чи це добре написаний пост, чи класна проведена зустріч з командою. Мені подобається шлях створення, перепони, які виникають на шляху, пошук рішень, кінцевий результат і емоції того, хто отримає продукт моєї роботи.
Делегування на довірі
У нашому проєкті Cheese Bakery я відповідаю за комунікацію, позиціювання і внутрішній та зовнішній маркетинг, а мій чоловік Андрій за продукт, внутрішні інвестиції, стратегічний розвиток, зокрема будівництво майбутніх локацій.
Оскільки ми ще не велика мережа і нас не дуже багато, то ж у мене немає цілої команди маркетингу, якій я можу багато що делегувати. Але і потреби немає. Ми чудово справляємось наразі у двох: глобально за маркетинг відповідаю я, як голова цього відділу, і є моя сестра SMM, яка відповідає за реалізацію ідей.
Нещодавно у нас з’явилася старша менеджерка. Раніше проєктом загально займалися лише я, мій чоловік, операційна партнерка Вікторія і керівники підрозділів. Тому коли виникало якесь питання, я йшла напряму до конкретного менеджера або відразу до офіціантів, розбирала ситуації, ставила задачі. Зараз цим займається старша менеджерка, з якою ми зустрічаємось і обговорюємо зауваження, пропозиції, спільні ідеї. Вона розуміє, що робити далі, куди направляти конкретні задачі, як їх контролювати. Частіше після цього я лише отримую звіт про пророблену роботу і результати.
Така ж історія у нас по кухні, бару, фінансовому відділі, цеху, логістики тощо. Ми з Андрієм дотичні до всіх підрозділів, постійно коригуємо та направляємо їх на наш вектор, але робимо це через керівників. Ми віддаємо їм задачі, які вони далі опрацьовують з командами.
Також самі керівники часто приходять до нас з ідеями, як вони хочуть щось покращити, змінити. Ми даємо добро і ця людина йде і робить це. Це делегування на довірі.
Повний список завдань перед відкриттям кафе або ресторану
Формула work-life balance
Раніше я була готова 24/7 говорити про роботу, працювати до третьої ночі і загалом жити роботою. Зараз я розумію: не можна всі 100% енергії виділяти на роботу. Бо тоді жоден відсоток з цих 100 не буде якісний. Якщо я 70% віддаю на роботу, а 30% на відпочинок, то якість кожного із 70% буде більша.
Наприклад, одного дня у мене було дуже багато справ, зустрічей, задач. Я не мала часу підняти голови і просто робила те, що треба. Це технічка і операційка. Такі дні теж можуть бути. Але, коли о 18-ій потік цих задач зупинився, я вийшла на вулицю, просто видихнула і безцільно подивилась в нікуди, мені одразу почало приходити дуже багато ідей.
Для генерації ідей теж треба слоти. Часто ідеї народжуються саме під час діяльності, що аж ніяк не пов’язана з роботою. Під час перегляду фільму, на манікюрі чи під час пустих балачок.
Тому я стараюся, щоб у мене завжди були години, коли я не говорю про роботу. Але водночас ми створили собі такий проєкт, який надихає. Тому буває, що навіть під час роботи ти відпочиваєш і надихаєшся. День на день не схожий.
Хмарна каса Poster
Підключіть Poster, щоб пришвидшити продажі, налагодити складський облік та фінанси.
Типовий робочий день
У нас є донька, тому зранку ми збираємо її в садочок на 9 ранку. Моя робота може початися ще до того, як тільки я прокинулася. Наприклад, можу відповідати на якісь повідомлення в чатах (там завжди несеться). Далі є два варіанти розвитку подій: або ми їдемо у якийсь із наших закладів і там далі буде робота по списку і робочі зустрічі; а є дні, коли на 10 ранку я зустрічаюся з психологом, після того маю брейк, можу навіть поїхати додому, провести якийсь зум зустрічі і зробити роботу, яка не вимагає моєї присутності на локаціях, і аж по обіду доберусь до закладів. Ввечері можу поїхати на масаж і поробити домашні справи. Але як не планувався б мій день, між справами завжди є чати-чати-чати.
Ще одне правило: протягом дня я стараюся міксувати і роботу, і особисті справи. Роблю це, щоб і не виснажуватись, і не відчувати, що я байдикую. Після зустрічі можу піти на манікюр чи масаж і повернутися назад на роботу.
Коли я бачу, що мені потрібно приділити увагу здоров’ю, я можу виділити цілий день на це. Але це означає, що найближчий час я повністю віддам роботі. Але це виключення.
Про тайм-менеджмент
Я активний користувач гугл-календаря. Я все планую. І якщо бачу якісь вільні віконечка, то я відкриваю список «Робочі завдання», де в мене прописані всі задачі, які потрібно зробити, але вони не є терміновими. І тоді я в ці вільні місця вставляю якусь таку задачу. Або я можу прийти до команди керівників і ми завжди знайдемо що робити.
Розуміння себе як найкраща мотивація
Я працюю з психологом в КПТ терапії. Завдяки цьому свого часу зрозуміла, яка я людина і як дію. Це не означає, що тепер я завжди правильно дію. Але тепер у мене є розуміння моїх схем: як я дію по життю і чим це зумовлено, як працюють мої внутрішні критик, захисник, дитина, а у яких ситуаціях я дію як дорослий. Працюю над тим, щоб ситуації, де я реагую виважено і раціонально було більше. Але це важко, бо я дуже емоційна. Саме це розуміння себе допомагає мені в усіх аспектах життя і тому я не потребую додаткової зовнішньої мотивації.
Свої деструктивні схеми я використовую на користь бізнесу. Наприклад, я розумію, що багато з того, що роблю, є для того, щоб відчувати значущість. Мені важливо не просто бачити результат своєї діяльності, а саме почути оцінку цього результату. Тож, коли я бачу, що люди задоволені бути в нашому проєкті як гість чи працівник, чи підрядник, це дуже надихає, бо я розумію, що все не даремно.
Книги, які на мене вплинули
-
«Безжальний менеджмент та ефективність людських ресурсів» Ден Кеннеді. Ось зараз буду перечитувати її, бо відчуваю, що емоції знову мною керують. Взагалі вертаюсь до неї, коли в голові з’являється фраза «Здається, ми стали забувати навіщо ми тут зібрались».
-
«Якщо стрибнули, то гребіть» Ольга Гуцал. Вона чудова на будь-якому етапі вашого бізнесу. І її можна читати знов і знов, і кожен раз розуміти її по-новому. І щоразу в голові щось типу «Бляха! Це ж про нас! А от це ми вже пройшли! А невже це нас дійсно чекає?». І так, чекає. Прочитайте її через рік-два і такі «Так, це дійсно нас чекало і пройшло. Що далі?».
Про навчання та експертність
Ми час від часу проводимо якісь точкові навчальні програми для себе і співробітників. Наразі у цьому напрямку у нас відсутня систематичність, але ми працюємо над цим. Наприклад, нещодавно ми організували навчання з особистої фінансової грамотності для команд закладів, на початку березня буде навчання з майстерності small-talk, а після буде тренінг з сервісу. Але це не якісь масштабні навчальні програми, а короткі лекції про конкретні питання. Велику кількість часу цього року ми запланували на навчання менеджерів.
Я взагалі вважаю, що навчатися в першу чергу потрібно саме керівникам і менеджерам, які хочуть і планують з вами розвиватися, розвиваючи ваш бренд і продукт. Тільки якщо вони вірять у бренд, цінують вашу співпрацю і бачать себе в проєкті надалі вони нестимуть ці знання далі своїм командам. Навчати команду має ваша ж команда.
Щодо запрошених спікерів, деякі з них не зможуть зрозуміти ваш проєкт і вашу команду і тоді це будуть просто час і гроші на вітер. Топовий експерт, якого всі запрошують, може просто вам не підійти.
Ви можете організувати лекцію, але ваша команда буде не налаштована на навчання, і не буде вірити цьому спікеру, а інструменти, які він запропонує, просто не будуть використовувати. Якщо ви обираєте вже якогось спікера, то він має імпонувати вам, сходитися по цінностях.
Дві поради для рестораторів, що лише починають
-
Не боятися залучати кошти, якщо ви впевнені у своїй ідеї. І не чекати, коли самотужки заробиш на свій проєкт, а залучати інвесторів, або вивчати пропозиції від банків.
-
Бути відкритим зі своєю командою. Потрібно побудувати комунікацію так, щоб команда могла до вас прийти з труднощами. Водночас потрібно розуміти, що команда — це команда, і всі ви прийшли робити свою роботу. Треба розуміти, що більшість команди через якийсь час продовжить свій шлях у чомусь іншому і все зміниться, а до вас прийдуть працювати нові люди. Тому треба зробити роботу з кожним працівником такою, щоб вона обом принесла максимальну користь, наповненість. А ваша співпраця зробила людину і проєкт кращими.
