Як відкрити pet-friendly кав'ярню
21 липня, 2022 • 20 хвилин
Макс починав свою кар’єру у великій мережі кав’ярень із бариста і закінчив операційним директором. Вирішив відпочити і раптово відкрив уже свою кав’ярню. В інтерв’ю ви дізнаєтеся, як він разом зі своєю дружиною Меггі змогли зробити унікальний «зелений» заклад зі смачною кавою, несподіваними колабораціями та цікавим ситуативним маркетингом.
Чому ви вирішили відкрити кав’ярню, як прийшли до цього бізнесу?
Насправді все сталося випадково і спонтанно, незважаючи на те, що я 7 років до відкриття своєї кав’ярні працював у кавовому бізнесі, тільки в мережевому — в компанії Coffee Life. Починав як бариста та закінчив свою кар’єру на посаді операційного директора. Але на момент, коли вирішив відкрити свою кав’ярню, я вже там не працював і кілька місяців шукав себе. Думав змінити сферу діяльності — і цілком випадково настала можливість відкрити кав’ярню. Це сталося завдяки Меггі.
Раніше у цьому приміщенні був салон Oh My Look! та сервіс оренди суконь. З якихось причин цей бізнес вирішили закрити — і ось з’явилося порожнє приміщення. Люди, яким воно належало, не хотіли його втрачати, вони вирішили якось використати його: відкрити салон одягу, а в другій частині приміщення — кав’ярню. І Меггі запросили як бренд-консультанта.
Хмарна каса Poster
Підключіть Poster, щоб пришвидшити продажі, налагодити складський облік та фінанси.
Коли вона спитала, що тут буде, їй відповіли: «А в нас тут буде кав’ярня». На запитання «Що це за кав’ярня?» Вони відповідають: «Ми поки не знаємо, ми взагалі в цьому погано розуміємося. Тому шукаємо партнерів, хто б відкрив кав’ярню». І все. Кажу Меггі: «А давай ми відкриємо!».
Це був шанс зробити те, чого я не міг реалізувати в мережевій компанії: відкрити кав’ярню так, як я хочу.
На момент відкриття кав’ярні я чітко знав лише три речі:
-
Якого я хочу обжарювача. Це був Артем Врадій, тоді він працював в Одесі у Foundation (зараз Mad Heads).
-
У кого я хочу замовити меблі. Я точно знав, хто мені їх робитиме.
-
Система обліку у мене буде Poster. Ще тоді я зрозумів, як це просто, інтуїтивно та зрозуміло.
Як швидко ви запустились?
Дзвінок був у середині вересня. Помешкання в оренду ми взяли з початку жовтня, а перші гості до нас прийшли 12 грудня. Трохи більше двох місяців. І то ми хотіли відкритися наприкінці листопада чи на початку грудня. Але, як це завжди буває, нас підвели постачальники: перший тиждень ми були без посуду, тому повноцінно відкрилися трохи згодом.
Чи були якісь проблеми під час відкриття?
Якщо чесно, як тільки ми вирішили відкрити кав’ярню, подивилися на помешкання — подумали, що нам і місяця вистачить. У результаті з терміном ми «провтикали». Потім зорієнтували меблярі, що це так швидко не станеться. Те саме стосувалося і якихось комплектуючих, обладнання. І ось усе рушило. Єдина затримка — посуд: постачальники трохи підвели за терміном. Не відчинилися, бо нам не привезли чашки. А в процесі ремонту та відкриття не було нічого такого, що зрушило терміни. Все йшло плавно та легко.
Я зараз озираюсь і, дивлячись на наш досвід, розумію, що нам просто неймовірно пощастило. Тому що бачу, які труднощі виникають на рівному місці та дуже надовго затримують відкриття.
Нам вчасно зробили ремонт. Особливо великого ремонту ми тут і не починали. Коли прийшли до цього закладу, озирнулися — і одразу зрозуміли, що як і де стоятиме. Відразу візуалізували: вигадали все і намалювали.
Чим ви надихалися та хто допомагав вам запускати проект?
Ми не надихалися якимись конкретними місцями, швидше за все статтями в журналах: саме в моді тоді була Скандинавія. Нам хотілося простого світлого інтер’єру з натуральними дерев’яними меблями. Плюс квіти. Загалом, мінімалізм. Те, чого так не вистачало в мережевих закладах, де дизайн був повною протилежністю: тренди десятих років, темні кольори, тощо. До того ж у нас дуже висока стеля, яку ми вирішили не захаращувати: все приміщення має залишатися світлим.
Із дизайном нам допомагала Анастасія Сатановська. Здебільшого допомога стосувалася планування: потрібно було розрахувати розміри меблів, бо всі меблі ми самі малювали, робили розміри. Анастасія допомогла нам все це скомпонувати і зробити правильні проходи.
А ось створення самого інтер’єру було інтуїтивним. Ми намагалися, але були обмежені у часі та у фінансах. Тому максимально використали корисний простір. Ось, наприклад, велике дзеркало залишилося від салону Oh My Look! Воно їм було вже не потрібне. Ми викупили його, і воно відразу візуально збільшило приміщення.
Багато хто питав нас: «Ви не сварилися під час ремонту? Все-таки думки розходяться». Але у нас справді все якось зійшлося, і збирали кав’ярню ми вдвох.
Кав’ярні третьої хвилі якраз почали з’являтися, коли ми відкривали свою… На той момент у Дніпрі були «Три бобра» — вони були найперші, і влітку чи навесні відкрили ще й кав’ярню White. Ще знаковий заклад — одеська Atelier, яка, мабуть, була одним із перших закладів Беленка. Це ось прямо ті, хто перевернув уявлення про кав’ярні.
Те, що ми бачили до цього, — маленькі чи мережеві кав’ярні. А коли ми зрозуміли, як можна по-іншому все це робити, то, звісно, на нас вони справили враження. Ще дуже вразила кав’ярня «Ліс» в Одесі. Але до неї ми так і не потрапили, тільки-но встигли прочитати в журналі. Коли доїхали до Одеси, там уже був лише «Білий кит».
Чим ви відрізняється від інших кав’ярень?
Ідеєю та якісним продуктом. Коли ми створювали та відкривали цю кав’ярню, єдине, чим ми відрізнялися, — тим, що були об’єднані з магазином одягу. Ця відмінність швидко пішла на другий план. Єдине, що я зараз бачу з того, чим ми відрізняємося, та й усі кав’ярні відрізняються один від одного, так це тільки персоналом.
Тому що зараз усі працюють із дуже якісною сировиною, зерном. Усі працюють на професійному устаткуванні. Усі мають професіоналів. І ось єдине, що може відрізнити одну кав’ярню від іншої — лише люди, які там працюють.
Років п’ять тому випити гарну каву можна було у двох закладах, а зараз таких місць у Дніпрі вже понад десяток. Скрізь буде смачна кава, але підеш ти туди, де тобі люди більше до вподоби. Тому зараз можна відрізнятися сервісом та колективом.
Скільки коштує відкрити кав‘ярню?
Я можу сказати лише, з якою сумою мені було б комфортно розпочати новий проект. Зрозуміло, що вона може змінитися у більшу сторону, але зараз, напевно, менше ніж з 40 000 доларів я б не починав щось будувати. Тому що, швидше за все, зменшення суми може суттєво вплинути на якість.
Більшість, звичайно, витрачається на обладнання, особливо якщо брати все нове. Одна кавоварка може коштувати половину бюджету. Обладнання та ремонт — приблизно 50 на 50.
Зараз дуже важливо дивувати людей якимсь дизайном. Щоб до тебе вперше пішли, треба зацікавити. Як кажуть у Instagram, треба бути місцевим. Вдруге, зрозуміло, до тебе прийдуть, якщо все буде добре. Але щоб прийшли в перший, потрібне відоме ім’я або гарний інтер’єр.
На який термін окупності ви розраховували?
У найгіршому випадку — максимум 3 роки. Це термін, на який можна розраховувати. А так перед відкриттям навіть цього закладу ми довго аналізували потоки та приб
лизно розраховували час, який знадобиться для окупності, орієнтовний трафік та середній чек. Я вже приблизно знав, через який час ми окупимося. Тому великих проколів не було. Якщо я почну шукати локацію, то закладатиму максимум 3 роки на її окупність. А мінімум, гадаю, до року — це дуже добре.
Але є ще й вихід в операційний нуль. Тут у нас дуже добрий досвід: вийшло вже з першого місяця. Мені здається, із кав’ярнями зараз набагато простіше, ніж із ресторанами. Тут не такі великі щомісячні накладні витрати, не такий роздутий штат і такі високі платежі.
До карантину не було жодного місяця, коли б ми не росли. У нас два з половиною роки щомісяця був кращим за попередній. Є невеликі знижки на сезонність, але тим не менш. І перед карантином я дивився на цифри і думав: «Потрібно, напевно, третю людину вводити у зміну». Але потім все, звичайно, обрушилося і відкинуло нас на два роки назад. Але я думаю, що нам частково допомогло везіння.
Я чув, що хтось виходив на окупність за кілька місяців і навіть за півроку. Але знову ж таки це залежить від багатьох факторів, наприклад, від розміру орендної плати. У деяких закладах вона може становити дуже велику частку, тому що орендні ставки в самому центрі і неподалік центру можуть відрізнятися в рази.
Як ви підходите для вибору локації для кав’ярні?
Візьмемо, наприклад, спальні райони — це перспективний варіант для розвитку, але поки що я не готовий відкриватися в «спальниках». Тому що для себе бачу труднощі: знайти туди кваліфікований персонал.
Люди мешкають у спальних районах, але працювати хочуть у центрі.
Якщо в тебе вже є 3-4 заклади та великий штат, то можна влаштувати ротацію, щоби персонал змінювався. А взяти та поставити там окремо кваліфікованих співробітників, гадаю, буде складно. Легше знайти людину в кав’ярню в центрі, куди вона з радістю їхатиме з найдальшого спального району, ніж сказати їй: «Залишайся і дивися на всі ці багатоповерхівки».
Тому другу кав’ярню ми також хочемо в центрі. Ми обходимо приміщення, дивимося, але у цих приміщеннях потім відкриваються лише аптеки. Нині великий бум у Дніпрі. Усі більш-менш нормальні приміщення, що залишилися після гральних автоматів, перетворюються на аптеки. Тому що лише аптеки готові платити за такими орендними ставками.
Який середній чек у вас у кав’ярні?
Я буквально вчора подивився, з якого середнього чека ми починали і до якого прийшли. У січні 2018 року у нас середній чек був близько 50 гривень, а у січні 2020-го — 95 гривень.
Безумовно, зросли ціни, але не настільки, щоб середній чек вдвічі збільшився. Швидше це сталося за рахунок того, що трохи змінилася продукція, яку ми продаємо. Коли ми стартували, у нас була кава та десерти. Спочатку ми не думали заводити якісь «солоні речі». А потім з’явився запит, і ми почали думати, що можемо запропонувати.
У нас все привізне, ми співпрацюємо з кількома кондитерами. Починали з одним кондитером працювати, а зараз ми маємо 5 постачальників різної продукції. І за рахунок того, що ми стали пропонувати ширший асортимент продуктів до кави, виріс середній чек.
Я так розумію, що у нас на середній чек ще впливає трафік, який через кав’ярню проходить. Дуже часто там, де великий потік, люди беруть із собою напої. А взяти навиніс напій — це просто кава, тобто 40 гривень. Значить великого середнього чека не буде. У нас все-таки локація не зовсім у центрі, вона трохи осторонь. Тому до нас приходять провести трохи більше часу. Відповідно, якщо ти трохи більше часу проводиш у кав’ярні, ти береш собі каву, десерт.
До речі, сам трафік у нас в кав’ярні неоднорідний: іноді у літні місяці у будні потік більший, а на вихідних падає. У весняні та осінні місяці — навпаки: у будні залишається таким самим, а у вихідні зростає. Спершу я думав, що вихідні провальні: бачу, що нікого немає. Потім дивлюся у системі обліку: вихідні, навпаки, краще. Тому що на вихідні більше відвідують нас люди з дітьми, приходять сім’ями.
Спочатку у нас вихідні сильно просідали, а потім, коли ми досягли впізнаваності, люди почали приходити до нас сім’ями. Середній чек може відрізнятись у півтора рази — бо приходять саме провести час удвох, утрьох, з дитиною. Купують і тортики, і напої, і ще багато чого.
Але як би там не було, 100 чеків на день — це мій поріг. Якщо менше, я починаю хвилюватись. Це не погано, але я трохи засмучуюсь.
А максимальний рекорд був близько 200 чеків. Але це нам не дуже властиво. Тому ми близько 150 зазвичай коливаємось. Карантинні обмеження дуже серйозно поламали всю динаміку. До них чітко простежував тенденцію. Просто місяць на місяць — і все так гарно у графіці вишиковувалося! Але прийшов березень 2020-го і все якось обвалилося. Почали все будувати наново.
Щомісячні витрати:
-
закупівля продуктів — 40%;
-
зарплатний фонд — 15-20%.
Фудкост у нас у середньому близько 40% плюс-мінус. Ми не можемо купувати продукцію дешевше та не можемо на ній оптом заробляти.
А який у вас відсоток продажів навиніс?
Якщо чесно, особливо не аналізував, скільки у нас беруть із собою, а скільки споживають у кав’ярні. Я тільки непрямими методами можу за цим стежити за кількістю замовлень в одноразовому посуді. Я дивлюся, що кожного тижня на певну суму ми купуємо стаканчики, кришки тощо.
Так, є такі, які сидять у кав’ярні та п’ють із одноразового посуду, але я не сказав би, що якщо ми їх не врахували, то це дає велику похибку. Раніше люди навіть ображалися, коли їм подавали в одноразовому посуді, а зараз, навпаки, вимагають. Все змінюється.
Розкажіть про вашу команду
Меггі виконує функцію маркетолога, SMM-фахівця. За все, що транслює наша кав’ярня у всі соцмережі, відповідає Меггі, і лише вона. Я такий «наглядач». Формально можна сказати, що веду фінансову частину. Планую витрати, закупівлю обладнання.
З персоналу у нас чотири баріста — універсальні, вони виконують будь-які функції. Але є старший бариста. Це умовно. Ми не призначаємо, що, мовляв, ти адміністратор, а ти старший бариста. Є хлопець Кирило. Зона його відповідальності — все, що пов’язане з кавою. Він щотижня формує постачальнику замовлення кави, стежить за тим, щоб вся кава була свіжою. Перевіряє техкарти, молоко, нові напої вигадує. Він — шеф-бариста.
Є бариста Євгенія, яка стежить за всіма замовленнями всередині. Можна сміливо сказати, що вона керуюча, чи адміністратор. Вона складає розклад змін. Вона найдосвідченіший наш співробітник, і на ній найбільша відповідальність. Тож замовлень я взагалі вже не торкаюся. Кожен може працювати із касою: закрити касовий день, відкрити. Нема такого, щоб хтось чогось не міг.
У нас я — суворий тато, а Меггі — добра мама. Я зрозумів, що найголовніше для колективу — це чесність та відкритість. Ніколи за жодних обставин не можна затримувати виплату заробітної плати.
Ми одного разу домовилися про дати, коли працівники її отримуватимуть, і за весь час я жодного разу цієї домовленості не порушив. Плюс те, що заробітна плата конкурентна. Ми маємо незнижуваний мінімум, менше якого я сто відсотків не заплачу. А далі вже все залежить від нашого обігу. Наприклад, при досягненні певної суми зарплата збільшується.
А зовсім недавно я вигадав ще таку ігрову мотиваційну частину, як премія. Єдине, це не премія у звичайному розумінні, а завдання торгувати більше, ніж попереднього місяця. Щоб розуміли, чого ми досягли цього місяця: і все більше не можемо, руки опускаються. Ні, якщо ви зробите більше, ніж попереднього місяця, то отримаєте премію. Якщо ви зробите не більше, а менше, то наступного місяця вам ще легше працюватиме на цю премію. Тому є ставка і є премія.
Розкажіть, як ви ведете свої соцмережі та як працює ваш маркетинг.
Загалом, у нас немає особливого плану щодо контенту, але є ідеї. І найчастіше контент виникає спонтанно, ситуативно. Звичайно, у нас є папка з фотографіями, щоб їх можна було постити, але найчастіше ми чинимо так, як відчуваємо, за настроєм. Транслюємо настрій кав’ярні та колективу. Це можуть бути спонтанні пости. Тексти пише Меггі — найчастіше короткі фрази або англійською або українською мовою. Ми так обрали. І часто знімаємо історії наживо, показуємо атмосферу.
Можна сказати, що ми скоріше розважаємось, а не виробили якусь стратегію просування у соціальних мережах. Думка така: обліковий запис кав’ярні не повинен бути схожим на обліковий запис кав’ярні. Тобто без інтер’єрів, столів із чашками та десертами, які зустрічаються практично скрізь. У нас повна свобода дій: роби будь-які витівки і все, що спадає на думку, реалізуй, фотографуй. Ось Меггі і розгулялася.
У нас основна реклама та просування — це колаборації з різними людьми. Багато хто з них наші друзі. Ми маємо have_post. Ми періодично робимо дизайн із ілюстраторами, з дизайнерами листівок і потім відправляємо Україною. Робимо постери. Ми мали колаборацію, міні-проект з «Укрпоштою». Один із наших постійних гостей помітив у нас листівку. Йому сподобалося, що там було зображення поштової скриньки «Укрпошти». Він сказав: Давайте з вами зробимо якийсь маленький проект! Я принесу вам скриньку, а ви її розмалюєте», — і подарував нам поштову скриньку. Вона у нас поки що стоїть як арт-об’єкт — розмалював його дизайнер Богдан @homework.jpg, і ми зняли процес на відео. Згодом режисер Данило Уланов зробив нам короткий проморолик, який показав хорошу статистику переглядів.
А ще можна сказати, що у наших стінах народився проект вечірок «Рік та Морті», які зараз періодично проходять у Дніпрі та Києві. Це все дуже спонтанно сталося, більше для душі та друзів. Був безкоштовний вхід, вечірка у кав’ярні та біля. Ми переживали, щоб хоч людей 50 прийшло, а прийшло 150. На наступні дві такі вечірки прийшло по 200. У нас ще грав Женя Гобань, кавовий експерт та ді-джей. Після першої вечірки ми йшли містом, і з нами віталися якісь люди, яких ми не знали. А виявляється, вони в нас учора були.
Також у нас проходили три презентації книг: Олі Котрус із Києва та Марії Карачіної. Досить багато людей прийшло. І це теж канал реклами, формально це все — маркетинг та просування, але не планові. Вони саме ситуативні та інтуїтивні, можна сказати. Наші вечірки — теж маркетинг, про нас багато хто дізнався.
Або ось був випадок на 14 лютого. Ми з другом ілюстратором з Харкова @slzpss, зробили для посту стікери, які дуже класно розійшлися, і їх просто так запостив у своєму Instagram Дурнєв — теж класно. Потім ми зробили ще дві цікаві колаборації: принт для стаканчиків із художницями «Sestry Feldman» та принт для листівок та форми з ілюстратором Антоном Або.
До речі, щодо реклами. Існує ще один важливий фактор. Коли ми тільки відкрилися, три роки тому, було дуже мало закладів pet friendly, а ми на це активно наголошували в Instagram. І ось зараз практично стає нормою, що до закладу можна зайти із собакою. А раніше у Дніпрі було лише кілька закладів, до яких можна було зайти з твариною, де їй ще могли дати води і таке інше. А у нас просто у самих собака, і я говорю: «Ну як це? У мене собака, а я до закладу не пускатиму тварин?».
Чи плануєте ви додати свою кухню, вводити інші позиції?
Безумовно, у нас є бажання зробити свою кухню, але не для того, щоб зовсім уникнути десертів від партнерів. Тому що кондитери, з якими ми працюємо, це дуже досвідчені професіонали. Зрозуміло, що ми їх на роботу не зможемо взяти. І не факт, що зможемо забезпечити таку саму якість десертів. Є бажання відкрити кухню, щоби розширити асортимент.
Наприклад, запровадити сніданки в межах цього приміщення неможливо. Ось воно таке, яке є. Другу половину займає магазин одягу, і нам фізично нема де цю кухню навіть запланувати. Тому новий заклад ми від початку плануватимемо з більш розширеним асортиментом.
Зі сніданками — це те, чого справді нам самим і хотілося б. Будемо вже не кав’ярнею, а кафе.
Якось ми хотіли розширити асортимент кави та захопитися чаєм. Почали трохи глибше копати і зрозуміли, що це дуже велика тема, і не факт, що бариста зможуть так само добре, як вони розуміються на каві, працювати з чаєм. У результаті ми обмежилися стандартними: чорний, зелений та трав’яний. Робити більш розширену карту не наважилися, тому що потрібно робити або добре, або не робити взагалі.
Як і чому ви вибрали Poster як свою систему обліку?
До Poster я був знайомий ще з однією програмою, яку самостійно розробила компанія для своєї мережі. Був штат програмістів, котрий за всім цим стежив. Вона була дуже складна, з безліччю таблиць. Коли я побачив Poster і те, як просто його налаштувати та обслуговувати, я зрозумів: це те, що треба для кав’ярні, не більше не менше, саме золота середина.
Товарний та фінансовий облік почали вести з першого дня. Заповнили техкарти — і далі все пішло само, навіть не можу сказати, що у нас якісь питання виникали, бо там все інтуїтивно зрозуміло і досить просто.
А ще є дивовижна програма Poster Boss, яку я постійно оновлюю і в якій дивлюся кількість валового виторгу. Друге, на що дивлюся, — це на графу «Прибуток» і на те, чи бариста правильно внесли прихід. Іноді вони можуть помилитися у графах «Кількість» та «Ціна». Все дуже різко відбивається на собівартості продукції. Я дивлюся: виторг дуже великий, а прибуток дуже маленький. Кажу їм: «Напевно десь ви щось не так зробили».
Дивлюся на продаж, заходжу до розділу «Фінанси», переглядаю транзакції: які приходи, що прийшло, на що витрачено. А увечері, коли закривається касова зміна, перевіряю цифри: скільки закрилося, скільки на рахунок. Вранці по бланках звіряю, чи помилки не було.
Раз на тиждень ми порівнюємо за витратами тиждень цього місяця з таким же тижнем попереднього. Але найкраще робити це місяць до місяця, бо бувають різні статті видатків. Якщо оборот не змінився, але різко зросли витрати на щось, мені треба розуміти, чому так сталося. Чому цього місяця ми на певні речі витратили більше, ніж у тому.
Ще нам допомогла платформа Poster Locals, де можна придбати сертифікати на покупку закладу. Спочатку я скептично ставився до цього, але ми зробили сертифікати, і нам потім кілька людей кажуть: А чого ви обмежили 1000 гривень? Декілька разів купувати сертифікат доводиться». Добре зробили більше. І у нас купували сертифікати на 3000 гривень, і людина, по-моєму, досі їх не перевела в готівку. Це була така ініціатива Poster, яка нам трішечки допомогла до карантину закрити всі наші поточні платежі.
Що найбільше приваблює вас у ресторанному бізнесі?
Вся тусовка, сторонні люди та друзі. Тут постійно відбувається якийсь рух та спілкування, яке нам подобається. Сюрпризи щодня. Щодня ти можеш прийти, випити смачну каву, побачити друзів, знайомих. Заряд емоцій. Я навіть не уявляю, чим би я займався, якби я не мав кав’ярні. Щодня сюди приходжу. Іноді навіть думаю: «Стоп! Потрібно колективу дати відпочинок. Нехай вони не бачать мене бодай день. Ось не піду». Але потім я прокидаюся, а мені вже пишуть: Де ти? Десять ранку, а тебе нема». Ми з багатьма людьми познайомилися завдяки кав’ярні, з деякими навіть дуже потоваришували. Нині вони є невід’ємною частиною нашого життя.
Моя порада початківцям: починайте, не треба боятися почати щось робити. Потрібно чесно відповісти собі на запитання «У чому я розбираюся і в чому я не розбираюся?» і для тих моментів, де ти некомпетентний, знайти людину, яка б ці моменти закрила
Якщо я в чомусь профан, а людини, яка все знає, поруч зі мною зараз немає, то я ні за яких умов цього не робитиму.
Припустимо, що я нічого не знав би про кавовий бізнес або не розбирався в ньому. Мабуть, у мене нічого не вийшло б. Або знайдіть людину, або самі вникніть. Я сам починав із бариста і доріс до операційного директора — пройшов усю «кухню». Коли я влаштовувався на роботу до мережевого закладу, мені сказали: «Я бачу тебе як регіонального, але хочу, щоб ти з самого початку зрозумів, що це таке. Тому йди працюй бариста, старшим, керуючим, щоб знизу вгору».
Тому якщо хочете відкрити кав’ярню, але у вас немає жодного досвіду, спробуйте попрацювати в цій сфері, щоб чітко знати всі процеси. Це надасть вам неоціненну допомогу надалі. Або знайдіть людину, якій ви безмежно довіряєте і яка все це знає. Звертайтеся саме до професійних консультантів. На цьому заощаджувати не можна. Тому що можна зробити такі банальні та дурні помилки, про які людина непосвячена навіть не підозрює, навіть не знає, що тут можна помилитися. Тому або самі знайтеся, або зверніться за кваліфікованою допомогою.
