BEEF — Руслан Шибаєв про стейки, сервіс і преміум-сегмент

16 квітня • 13 хвилин

Лариса Ракша
Лариса Ракша
Журналістка. Проводить інтерв‘ю з експертами ресторанного ринку, пише про відкриття закладів і теми, які дотичні до HoReCa.

Руслан Шибаєв працює в ресторанному бізнесі з 2007 року, а зараз керує стейк-хаусом BEEF як керуючий партнер і є партнером бару «Храм». У подкасті Poster «Реве та стогне ресторатор» він розповів, як втратив 240 тисяч доларів на закритті рибного ресторану Reef, чому вважає офіціанта підприємцем, як змінювався гість преміального ресторану після 2014 і 2022 років і навіщо BEEF схрестив українських корів із японським вагю.

Ключові висновки

  • Щоб заробляти 200–300 тисяч доларів на рік, Руслан відкриває ресторани приблизно на 120–150 посадкових місць.
  • Reef закрився через складну партнерську угоду, невдалий контекст відкриття і кухню, яка не витримала повної посадки.
  • Офіціанти BEEF працюють за рейтингом A, B, C, і найсильніші отримують кращі столи та бонуси.
  • Якість стейка на 40% залежить від породи, на 30% від годування й умов життя і ще на 30% від забою.
  • Програма Beef Selection викуповує м’ясні породи в українських агрохолдингів, які раніше вивозили худобу живою вагою.

Гості за столиками у світлому залі з рослинами й диванами

Ресторан — це бізнес чи справа для душі

Для мене це бізнес, бо я з нього живу. Тому ресторан треба рахувати, бюджетувати, різати зайві витрати й будувати модель, яка буде живучою і даватиме заробляти. Міське кафе може бути класною історією, але для нього потрібен дуже сильний трафік.

Своє перше кафе «Сім п’ятниць» ми з партнером відкрили у 2007 році на місці власного інтернет-кафе, бо орендодавець підняв ціну. Ми витратили на 240 квадратних метрів 600 тисяч доларів, і заклад залетів радше як вайбове місце, ніж фінансово. Він пропрацював десять років, і там ми набили всі можливі шишки.

Потім була «Пивна дума» на 400 посадкових місць із власною броварнею, яка випускала 30 тонн пива на місяць. Для одного ресторану це забагато, а для мережі нормально, тож ми відкрили п’ять таких закладів. Третім проєктом мала стати ще одна «Пивна дума» в центрі, але в процесі ми вирішили, що Києву бракує м’ясного ресторану. Так у 2010 році з’явився BEEF, який будував архітектор Альберто Фоя, і для мене було важливо, щоб архітектор сам любив м’ясо.

Як BEEF отримав своє позиціонування

Перший рік BEEF працював, але це було не те, чого ми хотіли. У 2011 році його повністю взяла агенція Андрія Федоріва: оновила айдентику, провела кілька рекламних кампаній і, головне, сформулювала позиціонування з трьох слів. BEEF м’ясний, бо він весь про м’ясо, мужський у сенсі маскулінного духу, а не гендеру, і міжнародний, бо концепт стейк-хаусу зрозумілий у будь-якій країні.

Самі ми до такого формулювання не додумалися. Думаю, результат дала саме синергія агенції й команди, бо ми теж багато чого змінювали в ресторані.

Кухар поливає олією салат з яловичиною на кухні ресторану

Чому закрився рибний ресторан Reef

Навпроти BEEF був салон Ferrari, і коли у 2014 році він з’їхав, я одразу домовився про приміщення під рибний ресторан. Reef ми відкрили на початку 2015 року, і за два роки він закрився. Я бачу три основні помилки.

Перша помилка в дуже складній партнерській угоді. До цього я десять років працював з одним партнером, і в нас були вироблені принципи погодження рішень. Тут усе ніби проговорювали так само, але робили інакше, тому партнерів дуже важливо правильно обирати.

Друга помилка в контексті. Почалася війна, люди були пригнічені, а ми відкрили великі вітрини, за якими сиділи заможні гості з рибою. Ми навіть не подумали, що вони почуваються як в акваріумі.

Третя помилка командна. Шеф дуже смачно готував презентацію на п’ятьох людей, а ми перед відкриттям зробили гучний маркетинг і заявили, що відкриваємо майже мішленівський ресторан. На старті одночасно сіли 150 гостей, і кухня просто лягла. Гість із чеком на 100 доларів прощає набагато менше, ніж у міському кафе з маленьким середнім чеком, тож до такого треба готуватися.

Я б не здавався й вірю, що витягнув би Reef. Але двоє партнерів-банкірів хотіли виходити з проєкту, а додаткового часу, який я просив, мені не дали.

Як вийти з проєкту, що не вдався

У Reef ми вклали 954 тисячі доларів. Це був ресторан на 400 квадратних метрів і 150 посадкових місць. Я завжди рахую формат від того, скільки хочу заробляти. Якщо я хочу 200–300 тисяч доларів на рік, потрібен ресторан саме такого масштабу, а для мене оптимум приблизно 120 місць.

Коли проєкт не пішов, ми почали продавати його як бізнес. Перші пропозиції були по 17 і 35 тисяч доларів, потім 170, потім хтось дав завдаток на 300. Зрештою я продав нормально, але не повернув усього: особисто я втратив 240 тисяч доларів. Найважче тоді було навіть не через гроші. Мені здавалося, що для ринку я помер як ресторатор і всі вважають мене невдахою, а згодом зрозумів, що людям до цього майже немає діла.

Готовий бізнес-план для ресторану

При відкритті закладу важливо розрахувати його прибутковість та окупність ще на початковому етапі. Завантажте готовий бізнес-план ресторану, щоб запустити успішний бізнес.

Готовий бізнес-план для ресторану
Готовий бізнес-план для ресторану

Як змінювався гість BEEF

До 2014 року BEEF асоціювався з люксом. Рекламна кампанія того часу будувалася довкола ідеї, що гостю неважливо, скільки коштує стейк. Після Революції гідності ця аудиторія зникла, і я зібрав офіціантів і сказав, що таких часів більше не буде, тому треба змінюватися.

Зміну аудиторії ми бачили навіть за просмажкою. Коли з’являється багато замовлень well done, це нові люди, а коли вони переходять на rare, то вже стають регулярними гостями. Тоді ми придумали ставити за бар лідерів думок і розвивали цю історію півтора року. Вона дала приблизно 15–20% приросту гостей, бо людям було страшно заходити в BEEF, а бар показав, що тут можна просто посидіти й поїсти з кежуального меню, а не лише замовити дорогий стейк.

Той самий принцип працює із шаурмичною Nunu на вході в ресторан. Людина сьогодні з’їла шаурму за 180 гривень, а завтра повертається вже гостем ресторану, бо головне для неї відчуття, що її тут люблять. Загалом я бачу BEEF як маркетплейс і в цьому вчуся в Goodwine.

Що допомогло пережити ковід

Під час локдауну ми повісили на ресторан табличку, що це роздрібний магазин м’яса й вина. Наш шеф запропонував робити баскський чизкейк з хересом Педро Хіменес, а знайома, яка тоді запускала власну обсмажку кави, приєдналася з кавою. Так з’явилося віконце, біля якого шикувалися черги.

Модель була дуже простою: дві людини на трьох-чотирьох квадратних метрах і практично один продукт, бо близько 80% продажів давав баскський чизкейк. Цього року ми проєкт закрили, бо такий чизкейк тепер роблять усі. Паралельно ми почали возити стейки на доставку власною службою, і частина гостей замовляє їх досі.

Як у BEEF побудований сервіс

Наприкінці 2010 року ми з партнером почали будувати керуючу компанію і прописувати стандарти й процедури для закупівель, маркетингу та HR. Вони працюють досі, бо ресторан тримається, коли все більш-менш стандартизовано. Це не означає, що стандарти не можна міняти, адже життя змінюється, але люди мають знати, за чим працювати.

Для BEEF ми прописали стандарти сервісу й сценарії обслуговування, а потім скрипти продажів. Кожен новий офіціант отримує книгу стандартів, ми її друкуємо, оновлюємо щороку й нещодавно переклали українською. Після книги людина проходить стажування з наставником і складає іспит.

Головне завдання полягає в тому, щоб сформувати костяк команди. Якщо приблизно 60% людей сильні, новенькі вбирають культуру від них, як з молоком матері. Сервіс і продукт рятують ресторан у буремні часи. Коли в нас були проблеми з шефом, саме офіціанти тягнули зал і радили гостям стейк зі спаржею чи падроном, якщо кежуальне меню кульгало.

Кухарі за склом відкритої кухні з червоним каркасом і піччю

Чому офіціант — це підприємець

Для офіціанта ресторан є майданчиком для заробітку. Фактично ти здаєш йому столик в оренду, а він працює як підприємець. У нас нормальний середній чек, тому офіціанти добре заробляють і хочуть у нас працювати.

Ми ділимо команду на категорії A, B і C за підходом, який колись використовували в General Electric. До A потрапляє близько 10% людей, до B основна частина, а ті, хто опиняється в C, стають кандидатами на виліт. Найсильніші отримують премії та кращі позиції в залі, а слабші працюють, наприклад, на сніданках. Так команда завжди в тонусі.

Бізнес для мене виглядає як рівносторонній трикутник із команди, інвесторів і гостей. Якщо одна сторона провисає, бізнес починає хитатися. Гроші не головне, вони лише результат вибудуваних процесів і праці.

Чек-лист офіціанта

Шукайте готовий чек лист для офіціантів, який допоможе підвищити рівень обслуговування у вашому закладі? Завантажте чек листа відкриття зміни офіціанта, щоб визначити, які завдання повинен виконувати співробітник на робочому місці.

Готовий чек-лист офіціанта
Готовий чек-лист офіціанта

Як працювати з шефами

За 14 років у BEEF змінилося шість шефів, і один із них пропрацював сім років. З усіма, крім однієї людини, у мене нормальні стосунки. Наприклад, один шеф просто не прийняв Київ і повернувся до Одеси.

Модель із шефом-партнером працює, коли шеф уже мислить як підприємець. Але навіть частка має перетворюватися на реальні гроші, щоб хороший шеф міг нормально жити й ходити ресторанами по натхнення. Моя домовленість із шефами проста: я вчасно плачу зарплату, а страва, яку ми затвердили на дегустації, має бути такою ж у гостя в залі.

Якщо шеф сам сильний, я не лізу до нього, бо не бачу сенсу контролювати людину, яка робить усе добре. Але я тримаю стандарти якості BEEF, які ми колись прописували. Сам я щодня в ресторані й пробую їжу, і шкодую лише про те, що зараз майже не можна їздити. Нашій індустрії потрібні поїздки за натхненням, бо в Instagram багато не побачиш.

Чи актуальні зараз преміальні ресторани

Стейків ми зараз продаємо менше, ніж раніше. До повномасштабного вторгнення близько 30% гостей BEEF були іноземцями, а зараз їх майже немає. BEEF завжди був рестораном про спілкування й бізнес, а такого бізнесу стало менше. Частина людей поїхала, частина керує компаніями через партнерів, а для гостей, які переїхали зі сходу України, BEEF поки no name.

Тому ми знову розповідаємо новим гостям, хто ми, і пояснюємо, чому стейк краще замовляти medium rare, а не well done. Частина преміальної аудиторії перейшла в середній сегмент, і це зрозуміло, бо гроші мають значення. Але преміум працює і зараз, бо завжди є люди, яким комфортно саме за скатертиною, з правильними приборами й гарним келихом вина. Кожен робить свій вибір, і для таких гостей ми працюємо.

Подивіться самостійно як працює Poster

Оцініть переваги програми для обліку безкоштовно і без реєстрації:

  • Фінансові звіти
  • Складський облік
  • Статистика та аналітика
  • Маркетинг та ін.
Аналітика продажів закладу в адмін-панелі Poster на ноутбуці
Аналітика продажів закладу в адмін-панелі Poster на ноутбуці

Чому раніше в Україні не було якісних стейків

Попит народжує пропозицію, а в радянський час стейкової культури не було. Яловичина була побічним продуктом молочного скотарства, тож корову чи бика забивали як доведеться, і стейк виходив як підошва.

Якісний стейк складається з трьох компонентів. На 40% він залежить від породи, на 30% від того, що тварина їсть і як живе, і на 30% від забою. Якщо контролювати всі три етапи, на виході виходить чудовий український продукт.

Цю програму ми запустили з Наталією, яку в штатному розписі BEEF записали як м’ясну фею, і вона наш байєр. Минулого листопада ми почали Beef Selection з двома великими українськими агрохолдингами, які мають м’ясні породи й раніше продавали їх живою вагою в Ліван чи Емірати. Ми запропонували ту саму ціну, щоб м’ясо лишалося в Україні, і тепер знаємо, як тварини живуть і як закінчують життя. Ще ми схрестили українську породу з японським вагю, і на початку грудня народилися вісім телят. Тепер чекаємо 16 місяців, щоб подивитися, що вийде.

Українське чи імпортне м’ясо

Спершу ми думали продавати українське м’ясо іншим ресторанам, але передумали. Для B2B потрібен ресторатор, такий самий одержимий м’ясом, інакше для нього це буде просто стейк із ринку. Тому зараз запускаємо магазин сирого м’яса для гостей і хочемо вчити людей правильно смажити стейки.

Імпорт ми тепер завозимо самі й любимо брати м’ясо, яке перемагало на світових чемпіонатах. Кілограм такого м’яса може коштувати 130–200 євро, і гостям цікаво спробувати чемпіона світу. Сам я раджу замовити один український і один американський стейк на компанію й поділити їх, щоб порівняти сухе й вологе визрівання та смак двох країн. Український стейк ненабагато дешевший, бо при сухому визріванні м’ясо за місяць втрачає близько 20% ваги, а якісні стейки дешевими не бувають.

Бармен розмішує коктейль з льодом за барною стійкою

Що далі для BEEF

Зараз ми з партнерами вже рік готуємо в Єревані проєкт, схожий на BEEF. Його концепт тримається на правильно підібраній лінійці м’яса від японського й австралійського вагю до американського, іспанського, аргентинського й українського, плюс кежуальне меню на основі м’яса з тартарами, бургером, кроликом і качкою. Україну в цій лінійці я по-любому хочу зробити топом.

Масштабувати BEEF в Україні поки не бачу де, бо міста-мільйонники, особливо на сході, зараз точно не готові до стейків. Набагато легше відкрити його в іншій європейській столиці. Цікавий для нас хіба що новий гірський курорт, з яким ми зараз ведемо переговори.

Під BEEF десять років стояв порожній підвал, і зрештою ми з партнерами відкрили там бар «Храм». До повномасштабного вторгнення проєкт був профінансований на 60%, і через кілька місяців ми вирішили, що треба інвестувати у свою країну, тож добудували його. Тепер на вихідних там буває до 400 гостей, а сусідство працює на обидва заклади, бо люди спершу вечеряють у BEEF, а потім ідуть у «Храм».

Маркетинг для мене починається з продукту, тобто їжі, емоцій і сервісу, а ще з уміння про все це розповісти. Ідеальна красива картинка без людей для ресторану не працює, потрібно постійно показувати живу атмосферу. Цей бізнес не про те, щоб посмажити котлети, а про гостинність, і саме тому ним варто займатися, навіть коли ринок щоразу змінюється. А щоб рахувати ресторан як бізнес, знадобиться автоматизація ресторану з обліком і звітами в реальному часі.

Часті запитання

Beef Selection є програмою ресторану BEEF з українським м’ясом. Ресторан викуповує м’ясні породи у двох українських агрохолдингів, які раніше вивозили худобу живою вагою за кордон, і контролює породу, умови утримання та забій.

За словами Руслана Шибаєва, якість стейка на 40% визначає порода, на 30% годування й умови життя тварини і ще на 30% правильний забій. Лише контроль усіх трьох етапів дає стабільно хороший продукт.

Руслан Шибаєв називає три причини: складну партнерську угоду, невдалий контекст відкриття на початку 2015 року і кухню, яка не впоралася з повною посадкою на 150 гостей. Ресторан пропрацював два роки, а особисті втрати Руслана склали 240 тисяч доларів.

Офіціантів ділять на категорії A, B і C. Найсильніші отримують премії та кращі позиції в залі, а ті, хто опиняється в категорії C, ризикують втратити роботу.

Матеріали за темою